Головна Творчість

Життя прожити – не поле перейти

(Житомир «Полісся», 2012)

Відомий багатьом читачам прозаїк Микола Ярмолюк бачиться мені орачем перелогів поліської землі, леміш і чересло його плуга гострі, надійні, він міцно тримає обіруч чепіги, не погейкує дарма на коней своєї уяви і кладе борозну рівну й глибоку; його дорога, як сам визначив, «без початку і кінця», бо не мають тих початків і кінців гони людських доль, що їхнім сповідником, довіреною особою став письменник.

Читати далі...

Що було, що є і що буде

(Житомир «Полісся», 2011)
Свого часу я видавав і робив справжню незалежну (залежав лише від власної совісті) газету «Радомисль». Хоча штат редакції складався з одного чоловіка, мене, Миколи Ярмолюка, але без фінансової підтримки зі сторони я не протримався б не те що дев’ять років, а й дев’ять місяців. Два роки доброчинцем був генеральний директор будівельної фірми «Червона рута» Анатолій Іванович Пироженко, а коли фірма збанкрутіла – відомий юрист, громадський діяч, політик, колишній міністр юстиції, засновник і керівник знаної юридичної фірми «Юріс» Микола Васильович Оніщук. Читати далі...

Дорога без початку і кінця. Книга 2

(Житомир «Полісся», 2008)

У першій книзі роману «Дорога без початку і кінця» автор її Микола Ярмолюк писав «У кожної людини в цьому многоликому, многостраждальному і многогрішному світі є земля, де для неї все було вперше: лице мами й тата, небо й сонце, квіти й дерева, слова й хода, радощі й печалі… У землю цю всяк, якщо проб’є його остання година і якщо має в грудях тепле серце, а не холодний камінь, хотів би лягти на вічний спочинок…»

Читати далі...

Ой люди, людоньки…

(Житомир «Полісся», 2008)

Нова книга повістей та оповідань «Ой люди, людоньки» письменника Миколи Ярмолюка про село, колиску нації, та болячки, які її обсіли.

Убивство на п’ятнадцятому кілометрі

(Житомир «Полісся», 2008)

У нових повістях Миколи Ярмолюка читач знову зустрінеться з працівником міліції Павлом Турчином, якого знає по передніх книгах «Чотири справи інспектора Турчина», «Полуничний сезон», «Чорна сила». Тепер він майор, слідчий обласного управління. Працює в незалежній Україні, в нових, далеко не простих умовах, коли доводиться боротися не лише зі злочинцями, а й з колегами.
Повісті написані на конкретних фактах, узятих із життя міліції.

Діти ідуть далі

(Житомир «Полісся», 2005)

Герої нового роману відомого українського письменника Миколи Ярмолюка «Діти ідуть далі» - реальна родина Оніщуків із села Гнилець (нині Долинівка), що на Житомирщині. Органічно поєднавши реальність із художнім помислом, автор зумів повести захоплюючу розповідь про добрих, простих селян-поліщуків, на долю яких, особливо старшого покоління, випало доволі трудних днів і трагічних подій. Однак те не зламало їх, не понівечило їхньої любові до життя, до людей.

 

Читати далі...

Туга за коханням

(Житомир «Полісся», 2002)

Микола Ярмолюк, член Національної спілки письменників України, автор понад двадцяти книг оповідань, повістей, роману для дорослих та дітей. Серед них є кілька детективів. Останні дві збірки «Самітня молода жінка» та «Чорні дні самоти» - про найвеличніше й найзагадковіше почуття, яким наділив Небесний Творець тільки людину – кохання. Підштовхнув письменника до цієї теми наш блудний і брудний час, який спаплюжив святе почуття, звівши його до тілесного вдоволення – сексу.

Читати далі...

Хутір Сторожа

(Житомир «Полісся», 1999)

Хутір Сторожа – це всього три хати, які загубилися в лісах Полісся. Живуть у них лісники. Діти їхні прагнуть у всьому наслідувати дорослих – оберігати ліс і його мешканців, а що не завше можуть чинити так, як дорослі, то з ними часто трапляються всякі пригоди. Про них ви довідаєтеся, коли прочитаєте цю книгу.

Сусіди, а між ними Василько

(Житомир «Полісся», 1998)

Васильків батько загинув під колесами автомобіля, рятуючи чуже дитя. Проте хлопець не почувається сиротою. Окрім мами й бабуні, в нього є дорослі сусіди, яких він має за друзів. З ними йому не скучно. Серце Василька вбирає їхню душевну красу, і він зростає, як і вони, красивим, добрим і мужнім.

Земля його батька

(Київ «Радянський письменник», 1981)
Нова книга українського радянського письменника присвячена людям колгоспного села. У повісті «Земля його батька» простежено становлення характеру Олекси Бондаря – молодого хлібороба, котрий прагне йти шляхом батька – людини чесної, безкомпромісної.
Про складну долю людини розповідається в повісті «Не поле перейти». Повість «Поклич його» повідає читачеві про зародження першого світлого кохання.

Самітня молода жінка

(Житомир «Полісся», 1997)
Дві повісті «Роздвоєння душі» та «Самітня молода жінка»,що увійшли до нової книги відомого українського письменника Миколи Ярмолюка – правдива і відверта розповідь про кохання та інтимні стосунки між чоловіком і жінкою, про добро і зло, про кару за зло і нагороду за добро. Читати далі...

Чорні дні самоти

(Київ «Український письменник», «Вир», 1997)
Дві повісті, які складають нову книгу відомого українського письменника Миколи Ярмолюка «Чорні дні самоти», - правдива і відверта розповідь про кохання та інтимні стосунки між чоловіком та жінкою, про добро і зло, винагороду і кару.

Читати далі...
Банер
Банер